"Не я ли, Господи, не я ли?.."-
Звучит Апостолов вопрос
И каждый- о себе, всерьёз.
А о других? Да нет, едва ли...
Смотрели вглубь, не на соседа.
Сказал же Он: "Один из вас..."
"Предатель, значит, среди нас..."-
И с совестью вели беседу.
...С тех пор прошли тысячелетья.
Все строки Библии- урок
И есть уроки - между строк,
В Писании ведь нет секретов.
Какие люди были, Боже,
Все те, кто заглянул в себя,
При этом брата не виня!
На них хочу я быть похожей.
Чтоб подозреньем не обидеть,
Но брата и сестру любить,
Не оскорблять и не винить,
Свою вину и грех свой видеть!
Путь Церкви долгий, узкий, тесный...
Любя друг друга и молясь-
И будет Дух Христа средь нас;
Пройти тот путь мы сможем вместе!
Да будем мы с тобой едины!
Пусть Бог поможет нам всегда,
Взирая в небо, на Христа,
Быть в вере непоколебимой!
(Ев. от Матфея гл. 26 ст. 20-22
20Когда же настал вечер, Он возлег с двенадцатью учениками;
21 и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня.
22 Они весьма опечалились и начали говорить Ему, каждый из них: не я ли, Господи?)
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 1552 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
